How to protect intellectual property in Internet?

Vasyl Rura, SLA counsel, about the methods of protection of intellectual property in Internet.

Source: Legal newspaper

Як захистити інтелектуальну власність в мережі Інтернет?

Сучасна інформатизація суспільства призвела до того, що на сьогодні важко зустріти хоч якийсь бізнес, який би не мав свого «представництва» в Інтернеті.

В українському законодавстві неефективно реалізовані механізми захисту авторського права в принципі, а у зв’язку із необхідністю застосовувати це законодавство в мережі Інтернет, способи охорони авторських прав практично відсутні.

Спробуємо виділити найбільш явні проблеми у захисті інтелектуальних прав та можливі способи їх вирішення, при цьому зосередимося на цивільно-правових способах захисту.

Захист доменного імені та бренду.  Перш за все, коли обирається домен сайту, зазвичай він відповідає або назві бренду, або назві компанії (яка сама собою вже виступає впізнаваним брендом). Але буває часто так, що таку ж назву домену реєструють інші компанії чи кіберсквотери (професійні перехоплювачі доменів з метою їх подальшого продажу), але вже в іншій доменній зоні {наприклад, не ххх.сот.иа, а ххх.со.иа). Для того, щоб захистити своє унікальне доменне ім’я рекомендуємо: 1) не реєструвати їх відповідно до назв, схожих до дуже відомих брендів, оскільки ті охороняються і без реєстрації торгової марки в Україні, на основі міжнародних договорів. Маємо реальний приклад – судові рішення у справі Соодіе Іпс. (США) до ТОВ “ГОУ ОГЛЕ” {м. Київ), згідно яких суд заборонив використання доодіе.иа українській компанії, незважаючи на те, що ті зареєстрували торговельну марку, та ще й суд скасував свідоцтво на знак для товарів і послуг як таке, що вводило в оману споживачів і було зареєстроване із порушеннями; 2) якнайшвидше зареєструвати домен навіть без створення сайту – оскільки, береться до уваги, хто перший «зарезервував» за собою таке право; 3) зареєструвати торговельну марку, адже вона дає право на використання домену .иа, захищає Ваш бренд (домен) від використання будь-ким у сфері Вашої діяльності (у судові практиці також відомі ситуації, коли власник торговельної марки забороняв використання доменів з аналогічним іменем іншим особам). Не будемо більше зупинятися на доменних іменах, бо це може бути темою для окремої публікації.

Іншою серйозною проблемою (що вже набрала обертів епідемії) є плагіат. Як відомо для будь-якого просунутого користувача Інтернету найціннішим, що може бути в Інтернеті є унікальність: оригінальність власного дизайну, унікальність контенту (текстового та графічного наповнення) сайту. Завдяки постійному поповненні власним контентом, будь-який Інтернет сайт навіть без дорогої додаткової реклами може дати хороші результати для свого власника. І тут виникає проблема – сьогодні ми опублікуємо статтю, а завтра вона буде дзеркально «використана» іншим Інтернет-ресурсом і не факт, що унікальність цього контенту буде признана за нами. Існують різні технічні рішення цієї проблемипідтверджувати авторство за допомогою Google+,«водянихзнаків» на зображеннях, вбудовування прихованого коду тощо, програмне обмежувати можливість копіювати матеріали з свого сайту. Але ці технічні рішення не завжди допомагають, а подруге, нас цікавлять більше юридичні, а не програмні способи захисту, які не завжди дієві.

Але, нажаль, ситуація із юридичним регулюванням цих проблем можливо ще гірша. Попри те,що авторське право виникає внаслідок факту його створення і не потребує його реєстрації. Згідно законодавства,за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору(презумпція авторства). Якщо цепублікації в Інтернеті, то про який оригінал твору можна говорити, як довести,що авторство Ваше? В листі Вищого господарського суду від 14 січня 2002 р. 01-8/31«Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність» відзначається, що розміщення в мережі Інтернет твору у вигляді,доступному для публічного використання, є його відтворенням та потребує дозволу особи, яка має авторське право.Але всерівно, чітко не зазначено, що Інтернетсторінка вважатиметься примірником (чи оригіналом твору). Тому,незважаючи на необовязковість реєстрації, для захисту авторського права в Інтернеті рекомендуємо їх реєструвати,враховуючи те, що державне мито за реєстрацію досить невелике.

У разі вже фактичного порушення авторського права рекомендуємо: написати листзвернення(бажано у письмовому вигляді) стосовно припинення порушення; у разі, якщо це не допомагаєзвертатися до суду івимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії,що порушують авторське право (заборонити публікацію); відшкодування збитків{матеріальної шкоди),включаючи упущену вигоду тощо. Відповідачами у судовій справі буде автор та власник вебсайту. Але тут теж проблема, оскільки, якщо домен зареєстрований не в Україні, то дізнатися, хто є власником досить важко.А великі піратські сайти роблять саме такреєструють домен та купують хостинг не в Україні,що ускладнює ситуацію.

Крім того, як показує судова практика у справах щодо відшкодування шкоди завданої порушенням авторських прав,суди присуджують не надто великі відшкодування моральної шкоди по таких справах {2-3 тис. грн.).Але така судова практика існує щодо «реальних» творів, як ж довести публікацію плагіату на вебсторінках?

Проблеми доказовості в Інтернеті. Звідси виникає і наступне проблемне питанняяк забезпечити докази суду,що публікація дійсно існує? Адже сьогодні вона є, а завтра її на своєму сайті знищить сам плагіатор у звязку із бажанням уникнути відповідальності.Як бачимо згідно судових рішень, суди досить легко вірно приймають прості видруки таких вебсторінок (так,у судовій справіТОВ«ІСКРА Прес» інформація була розповсюджена на сайтах та в газетах,а ось у справах приватних осіб проти Партії регіонів, інформація була розміщена виключно на сайті партії;так само які у справі ПАТ«Автокразбанк» і суду цього було достатньо). Але в Україні як відомо немає прецедентної системи, і одні суди приймають такі докази, а інші (іїх, мабуть, більшість) не візьмуть їх до уваги.У сусідній Росії досить цікаво знайшли вихід з цієї ситуації – деякі нотаріуси беруться завіряти роздруковані вебсторінки (роблять це у формі Протоколу огляду сайту чи окремих його сторінок) івідповідно це вже юридичний документ, який можна використовувати як доказ. Нажаль (чи на щастя), українське законодавство точно не дає такої змоги. Хоча такий спосіб доказування досить спірний,адже можна ввести нотаріуса в оману і надати для огляду віртуальну копію справжнього сайту тощо.Але принаймні це хоч якийсь спосіб фіксування ніж зберігати в кеші копії сайтів (їх всіх сторінок)станом на кожен день протягом, наприклад, року часу,та видавати такі копії як офіційні документи з печаткою компанії або ж з моменту поступлення скарги на певний сайт,зберігати дублікат того сайту для встановлення істини (адже провайдер не може в односторонньому порядку заблокувати власнику сайту доступ до нього, можливо, скарг носить неоправданий характер з метою перешкоджання роботи). Але станом на сьогодні проблема не має реального вирішення,окрім як доводити факт порушення авторських прав чи завдання шкоди діловій репутації через публікацію на сайті лише через покази свідків та інших доступних засобів,засвідчити сам факт з вебсайту поки що не можливо.

Електронні грошіТакож цікавими є питання використання електронних грошей в Інтернеті,хоча воно не стосується напряму проблеми інтелектуальної власності в Інтернеті,але воно одне з перших (що стосується Інтернету), яке хоч якось почало врегульовуватися національним законодавством.

Джерело: Юридична газета

How to protect intellectual property in Internet?

Vasyl Rura, SLA counsel, about the methods of protection of intellectual property in Internet.

Source: Legal newspaper

Як захистити інтелектуальну власність в мережі Інтернет?

Сучасна інформатизація суспільства призвела до того, що на сьогодні важко зустріти хоч якийсь бізнес, який би не мав свого «представництва» в Інтернеті.

В українському законодавстві неефективно реалізовані механізми захисту авторського права в принципі, а у зв’язку із необхідністю застосовувати це законодавство в мережі Інтернет, способи охорони авторських прав практично відсутні.

Спробуємо виділити найбільш явні проблеми у захисті інтелектуальних прав та можливі способи їх вирішення, при цьому зосередимося на цивільно-правових способах захисту.

Захист доменного імені та бренду.  Перш за все, коли обирається домен сайту, зазвичай він відповідає або назві бренду, або назві компанії (яка сама собою вже виступає впізнаваним брендом). Але буває часто так, що таку ж назву домену реєструють інші компанії чи кіберсквотери (професійні перехоплювачі доменів з метою їх подальшого продажу), але вже в іншій доменній зоні {наприклад, не ххх.сот.иа, а ххх.со.иа). Для того, щоб захистити своє унікальне доменне ім’я рекомендуємо: 1) не реєструвати їх відповідно до назв, схожих до дуже відомих брендів, оскільки ті охороняються і без реєстрації торгової марки в Україні, на основі міжнародних договорів. Маємо реальний приклад – судові рішення у справі Соодіе Іпс. (США) до ТОВ “ГОУ ОГЛЕ” {м. Київ), згідно яких суд заборонив використання доодіе.иа українській компанії, незважаючи на те, що ті зареєстрували торговельну марку, та ще й суд скасував свідоцтво на знак для товарів і послуг як таке, що вводило в оману споживачів і було зареєстроване із порушеннями; 2) якнайшвидше зареєструвати домен навіть без створення сайту – оскільки, береться до уваги, хто перший «зарезервував» за собою таке право; 3) зареєструвати торговельну марку, адже вона дає право на використання домену .иа, захищає Ваш бренд (домен) від використання будь-ким у сфері Вашої діяльності (у судові практиці також відомі ситуації, коли власник торговельної марки забороняв використання доменів з аналогічним іменем іншим особам). Не будемо більше зупинятися на доменних іменах, бо це може бути темою для окремої публікації.

Іншою серйозною проблемою (що вже набрала обертів епідемії) є плагіат. Як відомо для будь-якого просунутого користувача Інтернету найціннішим, що може бути в Інтернеті є унікальність: оригінальність власного дизайну, унікальність контенту (текстового та графічного наповнення) сайту. Завдяки постійному поповненні власним контентом, будь-який Інтернет сайт навіть без дорогої додаткової реклами може дати хороші результати для свого власника. І тут виникає проблема – сьогодні ми опублікуємо статтю, а завтра вона буде дзеркально «використана» іншим Інтернет-ресурсом і не факт, що унікальність цього контенту буде признана за нами. Існують різні технічні рішення цієї проблемипідтверджувати авторство за допомогою Google+,«водянихзнаків» на зображеннях, вбудовування прихованого коду тощо, програмне обмежувати можливість копіювати матеріали з свого сайту. Але ці технічні рішення не завжди допомагають, а подруге, нас цікавлять більше юридичні, а не програмні способи захисту, які не завжди дієві.

Але, нажаль, ситуація із юридичним регулюванням цих проблем можливо ще гірша. Попри те,що авторське право виникає внаслідок факту його створення і не потребує його реєстрації. Згідно законодавства,за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору(презумпція авторства). Якщо цепублікації в Інтернеті, то про який оригінал твору можна говорити, як довести,що авторство Ваше? В листі Вищого господарського суду від 14 січня 2002 р. 01-8/31«Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність» відзначається, що розміщення в мережі Інтернет твору у вигляді,доступному для публічного використання, є його відтворенням та потребує дозволу особи, яка має авторське право.Але всерівно, чітко не зазначено, що Інтернетсторінка вважатиметься примірником (чи оригіналом твору). Тому,незважаючи на необовязковість реєстрації, для захисту авторського права в Інтернеті рекомендуємо їх реєструвати,враховуючи те, що державне мито за реєстрацію досить невелике.

У разі вже фактичного порушення авторського права рекомендуємо: написати листзвернення(бажано у письмовому вигляді) стосовно припинення порушення; у разі, якщо це не допомагаєзвертатися до суду івимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії,що порушують авторське право (заборонити публікацію); відшкодування збитків{матеріальної шкоди),включаючи упущену вигоду тощо. Відповідачами у судовій справі буде автор та власник вебсайту. Але тут теж проблема, оскільки, якщо домен зареєстрований не в Україні, то дізнатися, хто є власником досить важко.А великі піратські сайти роблять саме такреєструють домен та купують хостинг не в Україні,що ускладнює ситуацію.

Крім того, як показує судова практика у справах щодо відшкодування шкоди завданої порушенням авторських прав,суди присуджують не надто великі відшкодування моральної шкоди по таких справах {2-3 тис. грн.).Але така судова практика існує щодо «реальних» творів, як ж довести публікацію плагіату на вебсторінках?

Проблеми доказовості в Інтернеті. Звідси виникає і наступне проблемне питанняяк забезпечити докази суду,що публікація дійсно існує? Адже сьогодні вона є, а завтра її на своєму сайті знищить сам плагіатор у звязку із бажанням уникнути відповідальності.Як бачимо згідно судових рішень, суди досить легко вірно приймають прості видруки таких вебсторінок (так,у судовій справіТОВ«ІСКРА Прес» інформація була розповсюджена на сайтах та в газетах,а ось у справах приватних осіб проти Партії регіонів, інформація була розміщена виключно на сайті партії;так само які у справі ПАТ«Автокразбанк» і суду цього було достатньо). Але в Україні як відомо немає прецедентної системи, і одні суди приймають такі докази, а інші (іїх, мабуть, більшість) не візьмуть їх до уваги.У сусідній Росії досить цікаво знайшли вихід з цієї ситуації – деякі нотаріуси беруться завіряти роздруковані вебсторінки (роблять це у формі Протоколу огляду сайту чи окремих його сторінок) івідповідно це вже юридичний документ, який можна використовувати як доказ. Нажаль (чи на щастя), українське законодавство точно не дає такої змоги. Хоча такий спосіб доказування досить спірний,адже можна ввести нотаріуса в оману і надати для огляду віртуальну копію справжнього сайту тощо.Але принаймні це хоч якийсь спосіб фіксування ніж зберігати в кеші копії сайтів (їх всіх сторінок)станом на кожен день протягом, наприклад, року часу,та видавати такі копії як офіційні документи з печаткою компанії або ж з моменту поступлення скарги на певний сайт,зберігати дублікат того сайту для встановлення істини (адже провайдер не може в односторонньому порядку заблокувати власнику сайту доступ до нього, можливо, скарг носить неоправданий характер з метою перешкоджання роботи). Але станом на сьогодні проблема не має реального вирішення,окрім як доводити факт порушення авторських прав чи завдання шкоди діловій репутації через публікацію на сайті лише через покази свідків та інших доступних засобів,засвідчити сам факт з вебсайту поки що не можливо.

Електронні грошіТакож цікавими є питання використання електронних грошей в Інтернеті,хоча воно не стосується напряму проблеми інтелектуальної власності в Інтернеті,але воно одне з перших (що стосується Інтернету), яке хоч якось почало врегульовуватися національним законодавством.

Джерело: Юридична газета

Menu